набухлий
НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм.; ПУ́ХЛИЙ, НАДУ́ТИЙ, ЗДУ́ТИЙ (про кровоносні судини — звичайно від напруження). Щоки обвислі, ..а під сірими, виразними та гострими очима набряклі "мішки" (В. Козаченко); Її стрункі дівочі ноги.. стоять поруч з Варчиними бугрувато-важкими, в темних вузлах набухлих вен (О. Гончар); Тканина присохла до напухлих рубців, завдаючи йому нестерпного болю (З. Тулуб); Набрала (Ганка) снігу, розтерла руки, сині, набубнявілі шрами (Б. Харчук); Я дивлюсь на їх обвітрені обличчя, на різні зморшки і здуті вени на руках (О. Довженко). — Пор. опу́хлий.
НАБУ́ХЛИЙ (збільшений в об'ємі внаслідок насичення вологою), НАБРЯ́КЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм., НАБУЧА́ВІЛИЙ розм. Сніг розтав, дерева гуділи чорні, з набухлими бруньками (О. Донченко); Він відчинив важкі набряклі двері (С. Скляренко); Латориця (річка).. зламала посинілу, набубнявілу крижану товщу і вийшла з берегів (В. Козаченко).
Значення в інших словниках
- набухлий — набу́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- набухлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до набухнути. 2》 у знач. прикм. Те саме, що набубнявілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- набухлий — НАБУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до набу́хнути. Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав'язь Плодами світ обагрянить (П. Воронько); Земля .. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна (В. Козаченко); // у знач. Словник української мови у 20 томах
- набухлий — НАБУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до набу́хнути. Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав’язь Плодами світ обагрянить (Воронько, Коли я.., 1962, 3); Земля.. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна (Коз. Словник української мови в 11 томах