1. Орфографічний словник української мови

набухлий

набу́хлий

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набухлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до набухнути. 2》 у знач. прикм. Те саме, що набубнявілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. набухлий — НАБУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до набу́хнути. Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав'язь Плодами світ обагрянить (П. Воронько); Земля .. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна (В. Козаченко); // у знач. Словник української мови у 20 томах
  3. набухлий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. набухлий — НАБУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до набу́хнути. Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав’язь Плодами світ обагрянить (Воронько, Коли я.., 1962, 3); Земля.. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна (Коз. Словник української мови в 11 томах