1. Словник української мови в 11 томах

набухлий

НАБУ́ХЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до набу́хнути.

Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав’язь Плодами світ обагрянить (Воронько, Коли я.., 1962, 3);

Земля.. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна (Коз., Сальвія, 1959, 131).

2. у знач. прикм. Те саме, що набубня́вілий 2.

Сніг розтав, дерева гуділи чорні, з набухлими бруньками (Донч., II, 1956, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набухлий — набу́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. набухлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до набухнути. 2》 у знач. прикм. Те саме, що набубнявілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набухлий — НАБУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до набу́хнути. Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав'язь Плодами світ обагрянить (П. Воронько); Земля .. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна (В. Козаченко); // у знач. Словник української мови у 20 томах
  4. набухлий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм. Словник синонімів української мови