набіглий
НАБІ́ГЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до набі́гти 1, 2, 4, 8.
Стара Ганна, випроставшись та глибоко зітхнувши, .. посміхнулася крізь набіглі на очі сльози... (В. Козаченко);
// у знач. прикм.
Бабуся утерла набіглі сльози й нахилила до себе Шапталу, бо той був втричі вищий за неї (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)