навдибки
НАВДИ́БКИ, присл., розм.
1. На задні ноги (лапи), піднімаючи передні.
Коні звились навдибки і стали.
2. На кінчики пальців; навшпиньки.
Коло нього зводиться навдибки Степан Княжевич, боїться й слова пропустить (В. Кучер);
Качка стала навдибки, розправила крила, тріпонула ними і знову спокійно присіла (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)