навидіти
НАВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., кого – що і без дод., діал.
Помічати, примічати.
А в печі пироги кипіли, А його очі навиділи (П. Чубинський).
НА́ВИДІТИ, джу, диш, недок., кого, діал.
1. Любити.
Як лишився Славко сам у світлиці, то зважився на думку, що Краньцовська його навидить (Л. Мартович);
Він навидить цю дівчину (Сл. Б. Грінченка).
2. Поважати, шанувати.
Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)