навидіти
НА́ВИДІТИ, джу, диш, недок., перех., діал.
1. Любити.
Як лишився Славко сам у світлиці, то зважився на думку, що Краньцовська його навидить (Март., Тв., 1954, 301);
Він навидить цю дівчину (Сл. Гр.).
2. Поважати, шанувати.
Саїнів усі в селі любили, й навиділи. (Черемш., Тв., 1960, 347).
НАВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., перех., діал. Помічати, примічати.
А в печі пироги кипіли, А його очі навиділи (Чуб., III, 1872, 425).
Словник української мови (СУМ-11)