навикати
НАВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. нави́к, ла, ло; док., розм., чого, з інфін.
1. Засвоювати, набувати звички до чого-небудь; привчатися що-небудь робити, якимсь чином діяти.
Чого бик навик, того і вночі реве (П. Чубинський);
Кати навикли поливати Країну кров'ю і слізьми. Але як прийде день одплати, – Судити будемо їх ми! (з народної пісні).
2. Набувати навику, досвіду в чому-небудь.
Хоч окулірувать я так і не навик, Проте копав, садив, підв'язував щосили (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)