наводчик
НАВО́ДЧИК¹, а, ч.
Те саме, що навідни́к.
Наводчики розуміють мене; беруть прямий приціл (Л. Смілянський);
Ніяких відхилень. Крім того, уважно дивись, щоб наводчики. заметушившись, не перебріхували. Щоразу сам перевіряй установки (О. Гончар);
– Хто вони за військовим фахом? – Один – телефоніст, другий – комендор, наводчик гармати (П. Автомонов).
НАВО́ДЧИК², а, ч.
У Довбуша були не особливо великі стосунки з євреями, але все ж малися у нього свої контрагенти, скупщики, наводчики (Г. Хоткевич);
Слідчий шив йому роль наводчика, проте свої відмастили, взяли на себе статтю (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)