наволок

НАВОЛО́К, у, ч.

Стерня, по якій посіяний хліб без оранки, з розпушеною бороною або ралом землею.

На наволоку бува часом хліб кращий, як на ораному (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. наволок — -у, ч., заст. Стерня, засіяна зерном після боронування (без оранки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. наволок — Наволок, -ку м. Жнивье, по которому посѣянъ подъ борону хлѣбъ (безъ вспашки). На наволоку бува часом хліб кращий, як на ораному. Камен. у. см. наволоком.  Словник української мови Грінченка