наволок

на́волок

-у, ч., заст.

Стерня, засіяна зерном після боронування (без оранки).

Значення в інших словниках

1. наволок — НАВОЛО́К, у, ч. Стерня, по якій посіяний хліб без оранки, з розпушеною бороною або ралом землею. На наволоку бува часом хліб кращий, як на ораному (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. наволок — Наволок, -ку м. Жнивье, по которому посѣянъ подъ борону хлѣбъ (безъ вспашки). На наволоку бува часом хліб кращий, як на ораному. Камен. у. см. наволоком.  Словник української мови Грінченка