наволочка
НА́ВОЛОЧКА, и, ж.
Чохол з тканини, який надівають на подушку.
Простирадла на постелях, наволочки не міняються по шість неділь (І. Нечуй-Левицький);
Донька, побрязкуючи намистом, мела косою долівку, складаючи пухкі, в квічастих наволочках подушки у широчезне рядно (Григорій Тютюнник);
Ольга Петрівна сама постелила свіжі простирадла, наділа на подушки чисті наволочки (М. Олійник);
На табуретці залишилася тільки що викручена білизна: фіранки, наволочки, простирадла (О. Чорногуз);
Розвiшану на мотузцi бiлизну – простирадла, пiдковдри, наволочки – розгойдувало й напинало вiтром (Г. Вдовиченко).
Словник української мови (СУМ-20)