наворот
НА́ВОРОТ, у, ч., діал.
Повернення.
За кожним наворотом додому каявся [Краньцовський] й приобіцював, що вже поправиться (Л. Мартович);
За третім, а може, четвертим, наворотом кашель зовсім втих, і в хату увійшов хорий (Б. Лепкий);
Що ж до чорної магії, приворотів, наворотів, присушки, відсушки та іншого зурочення, то сьогодні це не дивина (із журн.).
(1) Двома́ (трьома́) на́воротами рідко – двома (трьома) заходами.
Хтось був не дуже здоровий, тижнів зо три кис, двома наворотами на велике безсоння хорував (Леся Українка);
Ярослав зустрів їх [печенігів] на Альті .. і була страшна битва трьома наворотами (П. Загребельний).
НАВОРО́Т, у, ч.
1. Модна екстравагантна річ, деталь одягу і т. ін. (часто безкорисна, чисто декоративна).
Міняв костюми двічі на рік, віддаючи перевагу найостаннішім моделям з усіма наворотами (із журн.).
2. Те, що має чаклунську силу.
– А ворожити?.. О що б то? – Раптом його мов осінило: – Чи не по наворот-зілля? (І. Білик);
Лес і його люди мали лік від усього, приворот чи наворот, тільки б заманулося (Ю. Покальчук);
Дикий втомлено відмахнувся: – Ой, ну тільки без цих відьомських наворотів (Любко Дереш);
Що ж до чорної магії, приворотів, наворотів, присушки, відсушки та іншого зурочення, то сьогодні це не дивина, а одна з нових професій. Чи старих?... (із журн.).
3. розм. Те, що ускладнює сприймання правдивої інформації про щось.
Просто висвітлена назва [закладу], без зайвих рекламно-закличних наворотів (А. Кокотюха);
Шлойма подумав, що варто змінити тему розмови. Він не любив патетики і складних мисленних наворотів (О. Ірванець);
Реальній документальній стрічці кіно, без пафосу і наворотів, завжди віриш більше (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)