наворот
ПОВЕ́РНЕННЯ, ПОВОРО́Т (ПОВОРІ́Т рідше) розм., ВОРОТТЯ́ фольк., розм., НА́ВОРОТ діал. Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (П. Колесник); Досить довго ждала Регіна на вулиці на поворот Владка (І. Франко); Як ти думаєш про поворіт Людмили Михайлівни в Росію? (Леся Українка); Йти куди, я забув і не знаю. Вже до міста нема вороття, там контрасти мене роздирають, глушить тут однобоке життя (В. Сосюра); За кожним наворотом додому каявся (Краньцовський) й приобіцював, що вже поправиться (Лесь Мартович). — Пор. 1. поверта́тися.
Словник синонімів української мови