навстоячки
НАВСТО́ЯЧКИ, НАСТО́ЯЧКИ, присл.
У стоячому, вертикальному положенні; стоячи.
– Вибачайте.., але ні вам, ні мені не випадає говорити навстоячки! (І. Нечуй-Левицький);
В шинку було пусто. Рідко коли який робітник або міщанин заходив, випивав настоячки чарку горілки, гладив і йшов далі (І. Франко);
Він [гетьман] схопився на ноги, поснідав навстоячки, вийшов з шатра (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)