навіватися
НАВІВА́ТИСЯ, а́ється і НАВІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок.
Пас. до навіва́ти і наві́ювати.
Ігор умів чуйним слухом вловлювати несміливу мову провесни, його втіха першим теплом зливалася із щебетом лісового птаства – такий настрій огороджував світлі словесні образи, а от мінорність навівалася осіннім туманом, що лягав на дзеркало Янівського озера білою пеленою (Р. Іваничук);
Цілоденний шум, сповняючи голову, не залишив у ній місця ніяким іншим думкам, крім тих, які навіювались ділом (із журн.);
Для повного розслаблення рук навіюється почуття тепла, яке з'являється за рахунок сильного припливу крові (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)