навіз
НА́ВІЗ, возу, ч., діал.
Підвіз, привіз.
На ярмарку не купив кавунів, бо навозу не було (Сл. Б. Грінченка);
Не було великого навозу у сей ярмарок (Сл. Б. Грінченка);
Гарне віно принесла йому жінка! Те поле, де ніщо не хоче рости! Хоч як ти скроплюй його своїм потом, а не видобудеш із нього й тільки, що коштує навіз і насіння (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)