навій
НАВІ́Й, во́ю, ч.
Велика котушка, вал у ткацькому верстаті для навивання ниток основи.
Охопивши голову руками і впершися ліктями в навій ткацького верстата, сидів Полікарп у другій кімнаті (М. Стельмах);
Зачали собі [кавалер і дама] навзаєм утішатися .. глузуючи із кросен, навоїв та шпульок (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
Щоб транспортувати шовк з комбінату до фабрик, його намотують на бобіни, конуси. На підприємствах-споживачах віскозні нитки ще раз перемотують на ткацькі навої, котушки (з газ.);
* Образно. Йдуть години, линуть роки, Вічний ткач снує навій (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).
Словник української мови (СУМ-20)