навірчуватися
НАВІ́РЧУВАТИСЯ¹, ується, недок., НАВЕРНУ́ТИСЯ, ве́рнеться і НАВЕРТІ́ТИСЯ, вертиться, док.
1. Обертаючись по гвинтовій лінії, надіватися на що-небудь; нагвинчуватися.
2. тільки недок. Пас. до наві́рчувати¹.
Гайка навірчується на різьбу оправи і переміщує штифт (з навч. літ.);
Пластикові ковпачки легко навірчуються до відказу і забезпечують щільність укупорювання (з мови реклами).
НАВІ́РЧУВАТИСЯ², ується, недок.
Пас. до наві́рчувати².
НАВІ́РЧУВАТИСЯ³, ується, недок.
1. Намотуватися, накручуватися на що-небудь.
День згайновано, а далі терпіння треба доточить і слухати, як на кружалі навірчується срібна нить (П. Мовчан).
2. Пас. до наві́рчувати³.
Гайка навірчується на різьбу оправки і переміщує вліво спеціальний штифт (з навч. літ.);
Поступово полотно тканини навірчується на спеціальний вал (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)