нагар
НАГА́Р, у, ч.
Те, що утворюється від неповного згоряння палива, масла і т. ін.
Коні пирхають від нагару смолоскипів, свічок і хмар кадильного диму, що всмоктуються в осінню імлу (Н. Королева);
Пахнуло свічним нагаром, розігрітим воском (О. Ільченко);
Василько зняв нагар із свічки, що почала чадіти й часто блимала (Ю. Збанацький);
Тоді підлила олії в каганець, обскубла нагар на ґноті і поставила на дитячий ослінчик (Г. Пагутяк);
Відсутність нагару на стінках камери згоряння – важлива умова бездетонаційної роботи двигуна (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)