наговорюватися

НАГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док., розм.

Досхочу поговорити.

Вона серед ночі встає, І стереже добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на його [нього] надивитись, Наговоритись (Т. Шевченко);

Гості й господарі квапилися наговоритися й накуритися гуртом, на знак такого знаменитого знайомства (І. Багряний);

– Поїхали до мене в Ісківці, а звідти вже, як наговоримося, доставлю тебе до Віктора (Василь Шевчук);

Вона все зманює мене поїхати десь на пару тижнів у село, попрацювати, нагулятися, наговоритися (І. Жиленко);

// перев. із запереч. не. Задовольняти бажання поговорити з ким-небудь.

Ой я слави, Слави не боюся, З ким люблюся – Не наговорюся! (з народної пісні);

Важке наше життя! Як побачиш просвічену людину, то не надивишся й не наговоришся (І. Нечуй-Левицький);

Повні прихильності одна до одної, жінки не могли наговоритися (К. Гордієнко).

Значення в інших словниках

1. наговорюватися — нагово́рюватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наговорюватися — -ююся, -юєшся, недок., наговоритися, -ворюся, -воришся, док., розм. 1》 Досхочу поговорити. || перев. із запереч. не. Задовольняти бажання поговорити з ким-небудь. 2》 тільки недок. пас. до наговорювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наговорюватися — НАГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док., розм. 1. Досхочу поговорити. Вона серед ночі встає, І стереже добро своє, І дожидає того світу. Щоб знов на його надивитись, Наговоритись (Шевч., II, 1953, 194); // перев.  Словник української мови в 11 томах