наголів'я

НАГОЛІ́В'Я, я, с., розм.

1. Місце на постелі, куди лягають головою.

Заснув раптово .. Всю ніч сиділа в наголів'ї мати І погляду не зводила сестра (А. Малишко).

2. Верхня потовщена частина чого-небудь, за яку можна братися; наголовач (у 3 знач.).

Імператор підвівся. Очі йому шалено зблискували, щоб утишити дрож в руках, міцно вхопився ними за коштовне наголів'я (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. наголів'я — наголі́в'я іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наголів'я — -я, с., розм. Місце на постелі, куди лягають головою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наголів'я — УЗГОЛІ́В'Я (УЗГОЛО́В'Я) (місце на постелі, куди лягають головою), НАГОЛІВ'Я розм., ПРИГОЛІ́В'Я (ПРИГОЛОВ'Я) розм., ПРИ́ГОЛОВАЧ діал.; В ГО́ЛОВАХ (це місце або простір коло нього).  Словник синонімів української мови