наголів'я
НАГОЛІ́В'Я, я, с., розм.
1. Місце на постелі, куди лягають головою.
Заснув раптово .. Всю ніч сиділа в наголів'ї мати І погляду не зводила сестра (А. Малишко).
2. Верхня потовщена частина чого-небудь, за яку можна братися; наголовач (у 3 знач.).
Імператор підвівся. Очі йому шалено зблискували, щоб утишити дрож в руках, міцно вхопився ними за коштовне наголів'я (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наголів'я — наголі́в'я іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- наголів'я — -я, с., розм. Місце на постелі, куди лягають головою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наголів'я — УЗГОЛІ́В'Я (УЗГОЛО́В'Я) (місце на постелі, куди лягають головою), НАГОЛІВ'Я розм., ПРИГОЛІ́В'Я (ПРИГОЛОВ'Я) розм., ПРИ́ГОЛОВАЧ діал.; В ГО́ЛОВАХ (це місце або простір коло нього). Словник синонімів української мови