нагорнутий

НАГО́РНУТИЙ, НАГО́РНЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нагорну́ти.

Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих .. калюжах, обминав біля парканів нагорнуті старанними господарями кучугури останнього снігу (А. Хижняк);

Піщаний вал, нагорнутий хвилями прибою, відділяв море від гущавини (М. Трублаїні);

Нагорнені вітром кучугури піску;

// у знач. прикм.

Багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на зіп'яті серед степу, схожі на купи нагорнутої землі, переселенські хутори (А. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. нагорнутий — наго́рнутий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нагорнутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нагорнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нагорнутий — НАГО́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагорну́ти. Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих.. калюжах, обминав біля парканів нагорнуті старанними господарями кучугури останнього снігу (Хижняк, Килимок, 1961, 66); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах