нагороджений

НАГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нагороди́ти¹.

Ми зараз вилітаємо до нашої столиці. Ви всі нагороджені цією поїздкою за прекрасну роботу (О. Іваненко);

Був нагороджений [Сазон] двома георгіївськими хрестами (Григорій Тютюнник);

Відповіді лектора були ще раз нагороджені щедрими оплесками (Ю. Смолич);

// у знач. прикм.

Коли голова екзаменаційної комісії назвав його ім'я першим у списку нагороджених учнів, він раптом почув голосний плач свого батька (П. Колесник);

// нагоро́джено, безос. пред.

– Одного працівника нашої школи нагороджено орденом Радянського Союзу (Ю. Яновський);

// у знач. ім. нагоро́джений, ного, ч. Той, кого нагородили.

[Ватутін:] Поздоровляю всіх нагороджених і бажаю нових бойових успхів (Л. Дмитерко);

Він [старий] клав перед собою, в дерев'яних палітурках Євангеліє, яким його було нагороджено при закінченні приходської троянівської школи (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. нагороджений — нагоро́джений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нагороджений — [нагороджеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. нагороджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нагородити I. || нагороджено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нагороджений — Нагоро́джений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. нагороджений — НАГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагороди́ти¹. Ми зараз вилітаємо до нашої столиці. Ви всі нагороджені цією поїздкою за прекрасну роботу (Ів., Вел. очі, 1956, 116); За заслуги перед народом О.  Словник української мови в 11 томах