нагримати
НАГРИ́МАТИ, аю, аєш, на кого – що і без дод.
Док. до гри́мати 2.
Хоче [батько] нагримати на доньку, але вона анітрохи не боїться його голосу (М. Стельмах);
З хижі вийшла Павлина й нагримала на псів, вони відступили від Микули (С. Скляренко);
Степа Семенчукова крадькома, щоб не почула мати й не нагримала, виходить з хати (П. Гуріненко).
Словник української мови (СУМ-20)