нагримати
НАГРИ́МАТИ, аю, аєш. Док. до гри́мати 2.
Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (Коцюб., І, 1955, 103);
Добре нагримав батько на Оверка, що надумав приховать заробіток (Горд., Заробітчани, 1949, 14).
Словник української мови (СУМ-11)