нагрітий
НАГРІ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нагрі́ти 1.
Жінки порались в городі, вив'язували з вузликів насіння й висаджували з пристрасним запалом в нагріту весняним сонцем землю (О. Довженко);
Пахли нагріті сонцем хліба; немає кращого над той запах (О. Донченко);
* Образно. Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне! (Т. Шевченко);
// у знач. прикм. Теплий.
І солодка гадючка впилася йому в серце, як згадав, що прийде в хату, ляже на теплу, нагріту постіль, засне, забуде (Мирослав Ірчан);
На сонячних лісових горбках солодко пахло нагрітою стиглою полуницею (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)