надгороджати

НАДГОРОДЖА́ТИ, аю, а́єш, недок., НАДГОРОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, діал.

Нагороджувати.

А цариця Веляміна Хоч надгороджала, А все-таки великої Волі не давала (С. Руданський);

– За мої заслуги князь надгородив мене землями й лісами в Тухольщині (І. Франко);

Спів скінчився. Молоде товариство надгородило співця плесканням (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. надгороджати — надгороджа́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. надгороджати — -аю, -аєш, недок., надгородити, -джу, -диш, док., діал. Нагороджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надгороджати — НАДГОРОДЖА́ТИ, аю, а́єш, недок., НАДГОРОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., діал. Нагороджувати. — За мої заслуги князь надгородив мене землями й лісами в Тухольщині (Фр., VI, 1951, 41); Спів скінчився. Молоде товариство надгородило співця плесканням (Л. Укр., III, 1952, 585).  Словник української мови в 11 томах