надгорода
НАДГОРО́ДА, и, ж., діал.
Нагорода.
Коли співи мої жалібнії Знову викличуть сльози чиї, То над скарби усі дорогії Надгорода то буде мені (Леся Українка);
[Іван:] А яка ж, Галю, буде надгорода Петрові за його працю? (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)