надгорода
НАДГОРО́ДА, и, ж., діал. Нагорода.
Коли співи мої жалібнії Знову викличуть сльози чиї. То над скарби усі дорогії Надгорода то буде мені (Л. Укр., І, 1951, 349);
[Іван:] А яка ж, Галю, буде надгорода Петрові за його працю? (Сам., II, 1958, 125).
Словник української мови (СУМ-11)