надих

НА́ДИХ, у, ч., розм.

1. Поява душевного піднесення; натхнення.

Де ж ділися високі явори, що вартою стояли понад ставом?.. Там я уперш почув душі тремтіння Від надиху почуттів неземних (М. Старицький);

Червоні яблука в кімнатах Насипані, що ніде стать. Це нашого кохання надих Зійшов на яблуневу стать (Д. Павличко).

2. Спонукання когось до яких-небудь дій, вчинків, вплив на когось.

Можливо, що татове записування українських пісень було надихом Метлинського, відомого збирача їх (Олена Пчілка).

3. Відтінок, ледь помітна ознака чого-небудь.

Вона відвернулась, мов попечена несподівано вогнем, не обзивалася, і лиш надих блідості уклавсь на її лице (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. надих — Надих, -ху м. Вдохновеніе, наитіе. Надих правдивої релігії. К. Кр. 23. Ми всі під надихом твоїм, як струни, грімим-рокочемо лицарські думи. К. Бай. 72. Повінуло тоді по хуторах поетичнім надихом. К. ХП. 19.  Словник української мови Грінченка