надомник
НАДО́МНИК, а, ч.
Робітник, що виконує доручену підприємством або артіллю роботу вдома.
Майстрами різьблення по дереву в західних областях є чоловіки. Вони працюють переважно в майстернях артілей і в незначній кількості – у домашніх умовах як надомники (з наук. літ.);
Для широкого залучення до килимарського виробництва народних майстрів значною мірою використовується праця надомників (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)