надрочувати

НАДРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., кого, розм.

Підбурити, нацькувати проти кого-небудь.

– Ох, не згадуй мені, Власе, про того спекулянта. – Це тебе син так надрочив проти нього? (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. надрочувати — надро́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надрочувати — див. надрочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надрочувати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. надрочувати — Надро́чувати, -чую, -єш сов. в. надрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Науськивать, науськать. Надрочив собак на мене. 2) У Стороженка надрочи́ти употреблено въ значеніи: быстро написать. Налагожусь писать..., — нічого в голову не лізе.  Словник української мови Грінченка