Значення в інших словниках
-
надрочувати —
надро́чувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
надрочувати —
НАДРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., кого, розм. Підбурити, нацькувати проти кого-небудь. – Ох, не згадуй мені, Власе, про того спекулянта. – Це тебе син так надрочив проти нього? (Д. Бедзик).
Словник української мови у 20 томах
-
надрочувати —
ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
надрочувати —
Надро́чувати, -чую, -єш сов. в. надрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Науськивать, науськать. Надрочив собак на мене. 2) У Стороженка надрочи́ти употреблено въ значеніи: быстро написать. Налагожусь писать..., — нічого в голову не лізе.
Словник української мови Грінченка