надужиття
НАДУЖИТТЯ́, я́, с.
1. Надмірне використання, надмірна витрата чого-небудь.
Вони [плани] і не могли бути здійснені на тому етапі, коли комуна з надужиттям всіх своїх сил пробивалась до своєї першої річниці крізь море матеріальних і моральних труднощів (І. Микитенко);
Султан Баязид, виснаживши здоров'я різними нездоровими надужиттями, вирішив шукати заспокоєння в одурманюванні опієм (П. Загребельний);
// Неправильне вживання чого-небудь.
Кожний шукає шляху, який йому найдогідніший для його цілей. Називати це жертвою – то, на мою думку, надужиття великого слова (І. Франко).
2. перев. мн. Порушення, пов'язані з незаконними діями, вчинками; зловживання.
Яким слухав і своїм вухам не вірив, які то там діялися надужиття; та все те побороли чесні виборці (Н. Кобринська);
Стали [січовики] мені розповідати, які надужиття робляться при сільських виборах, як ведеться агітація (Леся Українка);
Під час кампанії треба за всяку ціну остерігатися провокацій, а про всякі надужиття .. повідомляти тов. старосту (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)