назбиткуватися
НАЗБИТКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм.
Доволі познущатися з кого-небудь.
[Баюрак:] П'ять літ служив я. Що вже клятий німець Назбиткувався наді мною! (І. Франко);
– Вже досить над нами напанувалися чужі та й назбиткувалися!.. (Н. Кобринська);
* Образно. Життя вволю назбиткувалося з Катрі, поводило її по наймах (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)