назбиткуватися

НАЗБИТКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єпюя, док., діал. Назнущатися.

[Баюрак:] П’ять літ служив я. Що вже клятий німець Назбиткувався наді мною! (Фр., IX, 1952, 316);

— Вже досить над нами напанувалися чужі та й назбиткувалися!.. (Кобр., Вибр., 1954, 56).

Значення в інших словниках

1. назбиткуватися — назбиткува́тися дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. назбиткуватися — -уюся, -уєшся, док., діал. Назнущатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. назбиткуватися — НАЗБИТКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Доволі познущатися з кого-небудь. [Баюрак:] П'ять літ служив я. Що вже клятий німець Назбиткувався наді мною! (І. Франко); – Вже досить над нами напанувалися чужі та й назбиткувалися!.. (Н.  Словник української мови у 20 томах