назброїтися
НАЗБРО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док., діал. Озброїтися.
Незабаром два брати, назброївшись, потягли степом на страшного ворога (Мирний, IV, 1955, 12);
// перен. Набути, здобути які-небудь знання, навики і т. ін.
— Ви молоді, це звертаюся до вас! Перше, ніж виступити на шлях життя, перше, ніж назбро ітися усяким знаттям, нахиліться до самого дна душі, витягніть те маленьке залякане і затоптане я, придивіться до його оригінальних сил та й розвивайте тільки їх (Дн. Чайка, Тв., 1960, 61).
Словник української мови (СУМ-11)