назброїтися
НАЗБРО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док., діал.
Озброїтися.
Незабаром два брати, назброївшись, потягли степом на страшного ворога (Панас Мирний);
// перен. Набути, здобути які-небудь знання, навики і т. ін.
– Ви молоді, це звертаюся до вас! Перше, ніж виступити на шлях життя, перше, ніж назброїтися усяким знаттям [знанням], нахиліться до самого дна душі, витягніть те маленьке залякане і затоптане я, придивіться до його оригінальних сил та й розвивайте тільки їх (Дніпрова Чайка).
Словник української мови (СУМ-20)