називний
НАЗИВНИ́Й, а́, е́.
1. лінгв. Який служить для називання, позначення предметів, явищ, дій і т. ін.
2. перен. Який уживається як типове узагальнення, втілення певних властивостей, якостей і т. ін.; загальний, прозивний.
Першорядними здобутками О. Гончара з погляду мистецтва характерописання є образи Грині Мамайчука і Яцуби. При всій своїй індивідуальній конкретності, вони можуть стати (чи вже й стають) іменами називними (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)