назначений

НАЗНА́ЧЕНИЙ¹, а, е.

Дієпр. пас. до назна́чити.

Він [мужик] назначений .. Ти .. носиш пятно [пляму] на своїй одежі. Твоя ноша кричить кождому [кожному], що ти мужик (Л. Мартович).

НАЗНА́ЧЕНИЙ², а, е, розм.

Дієпр. пас. до назна́чити.

Де тільки назначені були перепочинки, побудували двірці (О. Стороженко);

Тарасчин син, що був назначений опікуном сестриних дітей, бачачи, що хата доходу не дає, рішив її спродати (Грицько Григоренко);

Зло, назначене судьбою, Слідити скрізь за тобою, Не утечеш за сто морей (І. Котляревський);

// назначено, безос. пред.

Конюший добре чув, що зробив з ним король, і, як чоловік хитрий, дорозумівся одразу, навіщо його так назначено (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. назначений — назна́чений 1 дієприкметник позначений назна́чений 2 дієприкметник призначений розм.  Орфографічний словник української мови
2. назначений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до назначити. II -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до назначити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. назначений — НАЗНА́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до назначи́ти. Він назначений.. Ти.. носиш пятно [пляму] на своїй одежі. Твоя ноша кричить кождому, що ти мужик (Март., Тв., 1954, 205). НАЗНА́ЧЕНИЙ², а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до назна́чити.  Словник української мови в 11 томах