найліпший
НАЙЛІ́ПШИЙ, а, е.
Найвищ. ст. до га́рний 1–5, до́брий 1–6, 8 і хоро́ший; найкращий.
Сів [князь] на фотелі і замислився. Ох, мав він над чим думати: його справи грошові з якого часу були не в найліпшому стані (Леся Українка);
Катерина – це моя матуся. Колись, татко каже, вона була найліпшою дівчиною у селі (Д. Бедзик);
– Не забудь же всипати в ясла пшениці, та найліпшої, чув? (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)