наймення
НАЙМЕ́ННЯ, я, с.
Ім'я людини або її прізвище.
– Їй наймення Ізидора, А вродлива!.. не списати!.. (Леся Українка);
Наймення йому було Думенко, а по-вуличному його дражнили: “невдачливий” (Грицько Григоренко);
// Назва чого-небудь.
Вона [газета] ґрунтовно відрізняється від річки з тим же найменням. Тоді як у річці Десні занадто багато води, в газеті “Десні” її надто мало (В. Самійленко);
// Друга назва кого-, чого-небудь.
Вони [літаки] колись бомбили фриців у курських та українських кукурудзах і там дістали від бійців жартівливе наймення “кукурудзників” (О. Гончар);
Наймення це до неї міцно пристало, але вона за нього не ображалася (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)