наймитчук

НАЙМИТЧУ́К, а, ч.

1. Хлопець-наймит.

Невважаючи на свої літа, я так обшмагав би боки самому чортові, що ну! Нехай би тільки зачепив мене! – Хто видав таке говорить! – сказав наймитчук (І. Нечуй-Левицький);

Наймитчукові [дяк] звелів прибрати в хаті трохи (із журн.).

2. перен., зневажл. Те саме, що на́ймит 2.

Значення в інших словниках

1. наймитчук — наймитчу́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наймитчук — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. наймитчук — -а, ч. 1》 Хлопець-наймит. Попівський наймитчук. 2》 перен., зневажл. Те саме, що наймит 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наймитчук — НАЙМИТЧУ́К, а, ч. 1. Хлопець-наймит. Попівський наймитчук. 2. перен., зневажл. Те саме, що на́ймит 2. Вчорашні фашистські наймитчуки товпляться на американських та інших імперіалістичних задвірках (Мельн., Обличчя.., 1_960, 9).  Словник української мови в 11 томах
5. наймитчук — Наймитчук, -ка м. Нанятый для услугъ мальчикъ. Послав наймитчука по горілку. Черк. у.  Словник української мови Грінченка