наклад
НАКЛА́Д¹, у, ч., розм.
Те саме, що зби́ток.
Без ями гребля, а без накладу зиск не буде (Номис);
[Храпко:] Узявся за Перепадю се діло вести .. А тільки мені шкода, що от чи, може, люди й небагаті, та в накладі зостанетесь! От мені й хотілося б вам чим-небудь допомогти... (Панас Мирний);
// Витрата чого-небудь.
Герман, обмивши з немалим трудом та накладом мила і навіть дрібного піску своє тіло від ропи, .. перебрався по-людськи (І. Франко);
Чимало їх [коней] паслося на великому муравнику, котрий Кочубеїха з таким накладом праці виплекала перед ганком і на котрий навіть курки не вільно було впустити (Б. Лепкий).
НАКЛА́Д², у, ч., розм.
Що-небудь накладене кудись (перев. у багаття).
Він мусить сокотити вогонь, сю полонинську душу, бо хто знає, що б сталось, якби не вберіг! (???Джерело);
Весела грань сміється до Івана з-під важкого накладу (М. Коцюбинський);
Ватра! Колись-то, бувало, покладеш добрий наклад, прикинеш його хмизом, і гогоче вогонь на високій полонині; як золоті джмелі, летять і летять іскри до чорного неба. Запалювати тепер вогонь у горах заборонено (С. Скляренко).
НА́КЛАД, у, ч.
Видання; тираж.
– Власне був тут поліційний комісар. Весь наклад простісінько з друкарні поволік до прокураторії [прокуратури] (І. Франко);
Там до Вас мали приїхати люди .. по сі книжки, не знаючи того, що наклад уже весь розійшовся (Леся Українка);
// Утримання, кошти.
Він мав заїхати в ваші краї і казав, що завезе Вам книжки, що в останньому часі вийшли його накладом (В. Самійленко);
– Все пишеш? – весело спитав Василь. – Знайшовся один панок, який береться видати своїм накладом книжку (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)