наклопотати

НАКЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., зі сл. голова, розм.

Завдати кому-небудь клопоту, набридаючи чимсь.

– Ще ти голови моєї не наклопотала! – скрикнула вона [Явдоха]. (Панас Мирний);

Не гудіте, голуби, не клопочіть голови, бо я вдова молода, наклопочу я й сама (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. наклопотати — Наклопотати, -почу, -чеш гл. — го́лову кому. Причинить заботы, хлопоты, надоѣсть приставаньями по всякимъ поводамъ. Не гудіте, голуби, не клопочіть голови, бо я вдова молода, наклопочу я й сама. Мет. 274. Ще ти голови моєї не наклопотала! Мир. Пов. II. 47.  Словник української мови Грінченка