накостричений
НАКОСТРИ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.
Який накостричився.
В хату, неначе сич, вбокував накостричений Омелян (М. Стельмах);
// Наїжачений (у 3 знач.).
Жив-був колись у нас дід Кирило. Невисокого зросту, миршавенький. Мав підзолочені махоркою-потертухою вуса – накостричені, строгі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)