налавник

НАЛА́ВНИК, а, ч.

Вузька, перев. килимова, тканина, якою покривають лави.

Килимами царгородськими, замість тонкотканих свійських налавників, застелені лави в княжій їдальні (Н. Королева);

– Меду внеси, тільки не з горлового горщика, а з липівки і налавник на покуті постели (М. Стельмах);

В інтер'єрі хати значну роль відігравали домоткані доріжки – ряднинки, настінні килими, налавники, а також вишиті хрестиком і гладдю рушники (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. налавник — нала́вник іменник чоловічого роду тканина  Орфографічний словник української мови
2. налавник — -а, ч. Вузька, перев. килимова, тканина, якою покривають лави.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. налавник — НАЛА́ВНИК, а, ч. Вузька, перев. килимова, тканина, якою покривають лави. — Меду внеси, тільки не з горлового горщика, а з липівки і налавник на покуті постели (Стельмах, Правда.., 1961, 202).  Словник української мови в 11 томах