належаний
НАЛЕ́ЖАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до нале́жати²; відлежаний.
Належана рука.
2. у знач. прикм. На якому хто-, що-небудь довго лежав, лежало.
– Барис приїхав... і Владимир... – апатично промовляє він своїм хрипким голосом, не рухаючись із свого належаного місця (Б. Антоненко-Давидович);
Василь копирснув стусом, щоб його камінь рушити з належаного місця (І. Чендей);
От він, лисяра, зірвавшись з належаного, вгрітого в бур'яні кубла, кидається напролам [напролом] (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)